«Земля – наш спільний дім», - так називається Всеукраїнський конкурс, що проводиться щорічно з метою підвищення рівня еколого-просвітницької та природоохоронної діяльності учнівських колективів загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. 21-22 лютого 2013 року в залі районної Станції юних натуралістів тривав Перший етап конкурсу, свого роду парад екологічних колективів загальноосвітніх та позашкільного закладів нашого району, переповнений любов’ю до природи рідного краю. Учасників привітали, заступник начальника відділу освіти Василь Вишинський, головний спеціаліст відділу освіти Світлана Кобилянська, юннати екогурту «Веселка» Городенківської районної станції юних натуралістів та переможці минулорічного Районного першого етапу конкурсу, екоагітбригада «Екод» Чортовецької ЗОШ І – ІІІ ст. Тематика цьогорічного конкурсу – «Охорона тварин; збереження тварин, що занесені до Червоної книги України». Треба зазначити, що колективи цікаво підійшли до запропонованої теми, поєднували різні жанри, стилі і напрями мистецтва, демонстрували власні досягнення в просвітницькій та природоохоронній діяльності у трагічній, гумористичній, образній, художній формах за авторськими оригінальними сценаріями, вдалим музичним оформленням та із застосуванням мультимедійних презентацій. Кожний із колективів був сильний у певній номінації, претендував на перемогу, та рішенням журі презентувати Городенківщину в області випала честь Копачинській ЗОШ І – ІІ ст. Нас неймовірно тішить творчість шкільного юннатства у екологічному просвітницькому русі, який хочемо зобразити у поетичних рядкахМарійка Чернюк, учениці 9 класу Рашківської ЗОШ І - ІІ ст.
…. І знову спішу я стежиною в школу, Радію сонечку, але й сумую водночас- Чому природі завдаєм такого болю, Коли вона завжди піклується про нас!
Я бачу, як здригається калина. Коли ламають гіллячко оте, Немовби в неньки відбирають сина, Адже воно для неї дороге.
Я чую, як кричить пташина, Коли гніздечко їй поруйнував, Як стогне у степу травина, Коли у неї ти життя забрав.
Як сумно зітхає берізка, Коли соку із неї сточив. Бо не знає бездушна людина, Що у серце ножа їй встромив.
Ми сьогодні усі тут зібрались, Щоб навчатись природу любить, Вірним другом для неї зостатись, І добро на землі цій творить.
| 
